Після початку італійського вторгнення невелика грецька королівська авіація протистоїть значно численнішим і сучаснішим італійським Королівським повітряним силам (Реджа Аеронаутіка). Грецькі льотчики літають на застарілих машинах, як-от польський PZL P.24, але здійснюють безліч вильотів, щоб прикрити міста й колони на землі. Італійські бомбардувальники зі свого боку б'ють по населених пунктах і тилу грецького фронту, сподіваючись зламати дух супротивника, якого вважають слабшим.
2 листопада 1940 року молодший лейтенант перехоплює над районом Салонік групу італійських бомбардувальників, що летіли бомбити місто. У бою він розстрілює весь боєкомплект, не збивши супротивника: бомбардувальник продовжує шлях до цілі. PZL P.24, міцний, але застарілий, має лише легке озброєння, і набої в тривалому бою швидко закінчуються.
Льотчик стоїть перед вибором, на який є лічені миті: вийти з бою й повернутися, адже стріляти вже нічим; далі тривожити ворога самою своєю присутністю, заважаючи його стрільбі; або спробувати щось радикальніше, використавши сам літак. Це рішення стосується і його власного життя, і захисту міста.
Мітралексіс спробував збити бомбардувальник власним літаком: він кинув свій винищувач на італійську машину й протаранив її, відрубавши гвинтом хвостове оперення. Бомбардувальник розбився; сам льотчик зумів посадити пошкоджений літак. За легендарною розповіддю, згодом він дістався місця падіння й узяв у полон частину екіпажу, що вижив. Цей подвиг, один із перших задокументованих повітряних «таранів» війни, зробив Мітралексіса національним героєм Греції та символом опору осені 1940 року. Цей випадок — більше ніж анекдот: він ілюструє дух невеликої грецької авіації, що надолужувала матеріальне відставання затятою бойовитістю. Мітралексіс пережив війну.
T05-018