46-річний — король Румунії з 1930 року (повернувся з вигнання); 1938 року він запровадив авторитарний особистий режим, розпустивши політичні партії. Румунія перебуває в критичному геополітичному становищі: видобуває нафту (нафтопереробні заводи Плоєшті — 6 мільйонів тонн на рік, 40 % німецького споживання), має спільний кордон із СРСР (Бессарабія), межує з розгромленою Польщею (через країну проходять польські біженці), є давнім союзником Франції, але перебуває під дедалі сильнішим тиском Німеччини.
Восени 1939 року погодився на доброзичливе інтернування польського уряду у вигнанні. У грудні 1939 — лютому 1940 року Німеччина тисне, вимагаючи максимальних поставок нафти, а Радянський Союз — передачі Бессарабії. Прем'єр-міністр (національний ліберал) схиляється до Парижа й Лондона; міністр закордонних справ обирає шлях збройного нейтралітету.
«Залізна гвардія» — фашистський антисемітський рух, який придушував у 1938–1939 роках (у листопаді 1938 року вбито Кодряну), — стає дедалі активнішою за підтримки Берліна. Родовища Плоєшті перетворюються на головну ставку: британська розвідка (Секція D) створює місію економічного саботажу (скуповування потужностей за високими цінами, щоб не допустити поставок до Німеччини), а німецький Абвер цю операцію підриває.
має обрати свою дипломатичну лінію на зиму 1939–1940 років.
дотримується збройного нейтралітету, лавіруючи між усіма державами, щоб якомога довше зберегти суверенітет. Взимку 1939–1940 років Румунія, щоправда, збільшує експорт нафти до Німеччини, але офіційно зберігає нейтралітет. Тетереску й Гафенку паралельно домовляються з Парижем про торговельні контракти. Британська місія саботажу (під керівництвом Джорджа Тейлора із Секції D, майбутнього ядра SOE) скуповує запаси за захмарними цінами. Але з червня 1940 року становище стає нестерпним: розгром Франції, радянський ультиматум щодо Бессарабії (28 червня 1940 року), втрата східних румунських земель, далі угорський ультиматум щодо Північної Трансільванії (30 серпня 1940 року, Віденський арбітраж), а потім передача Південної Добруджі Болгарії (Крайовський договір, 7 вересня 1940 року). За 2 місяці втрачає третину території. 6 вересня 1940 року під тиском Гітлера й «Залізної гвардії» він зрікається престолу. Його 18-річний син Михай стає номінальним королем. бере реальну владу як кондукетор. виїжджає до Португалії, потім до Бразилії та Мексики. Помирає 1953 року в Ешторілі.
T02-047