45-річний з 1918 року — цар Болгарії; його правління позначене територіальними травмами: втрата Південної Добруджі (на користь Румунії), Македонії (на користь Греції та Югославії), Західної Фракії (на користь Греції) за Нейїським договором 1919 року. Державна доктрина — територіальний ревізіонізм. Напівавторитарний особистий режим після розпуску партій 1934 року.
Взимку 1939–1940 років зазнає тиску з кількох боків: - Німеччина: вимагає приєднатися до її курсу в обмін на територіальний перегляд (повернення Південної Добруджі) - СРСР: пропонує договір про взаємну допомогу (за балтійським зразком) у листопаді 1939 року - Велика Британія: намагається зберегти болгарський нейтралітет - Туреччина: традиційна союзниця болгар проти росіян
Прем'єр-міністра Георгія Кьосеіванова (поміркованого, при владі з 1935 року) 15 лютого 1940 року змінює — археолог, пруссофіл, більш зорієнтований на Берлін. вагається.
спершу проводить політику озброєного нейтралітету, а потім поступово зближується з Віссю. У вересні 1940 року за Крайовською угодою під німецьким патронатом Болгарія повертає Південну Добруджу (без війни). 1 березня 1941 року підписує Троїстий пакт, приєднуючись до Осі. Але він відмовляється посилати війська на Східний фронт («Барбаросса»). Відмовляється він і депортувати болгарських євреїв до таборів знищення — особисто блокує депортацію 48 000 євреїв із власне Болгарії в березні 1943 року, попри німецький тиск. Ця позиція, історично визнана героїчною, майже повністю рятує болгарську єврейську громаду (однак 11 000 євреїв з окупованих територій Фракії та Македонії болгарська військова влада й поліція в березні 1943 року депортують до Треблінки на виконання угоди з Німеччиною). 28 серпня 1943 року раптово помирає у віці 49 років, офіційно від серцевого нападу; чутка про отруєння за замовленням Берліна після бурхливої зустрічі з Гітлером у середині серпня 1943 року так і не була доведена. Його 6-річний син стає номінальним царем. Комуністичний переворот 9 вересня 1944 року. Симеон опиняється у вигнанні. Він повернеться до Болгарії 1996 року й буде прем'єр-міністром у 2001–2005 роках (унікальний випадок: колишній монарх став головою демократичного уряду).
T02-067