Станом на 1 вересня 1939 року Банк Польщі має сховати майже 80 тонн золота у зливках і монетах — основну частину резервів польської держави. Втратити його означало б фінансово приректи будь-який майбутній уряд у вигнанні.
У ніч із 4 на 5 вересня 1939 року сховища Варшави спорожняють під бомбардуваннями, і золото вирушає на схід під керівництвом полковника Адама Коца. 47-річний , колишній міністр фінансів (1929–1931), який згодом став публіцистом, керує операцією разом із майором Генриком Флояром-Райхманом. Його дружина , перша олімпійська чемпіонка Польщі, яка перемогла в метанні диска в Амстердамі 1928 року, входить до складу колони реквізованих автобусів і вантажівок, що везе понад 1 200 ящиків із золотом.
Зібране в Луцьку 8 вересня золото 12 вересня досягає Снятина на румунському кордоні, вислизнувши від Люфтваффе. Увечері 13 вересня його вантажать у потяги, які 15 вересня прибувають до Констанци на Чорному морі. Там британський консул реквізував танкер «Еоцен» під британським прапором, щоб узяти вантаж на борт.
Матушевський, який очолив колону вже по той бік кордону, має вирішити, куди спрямувати вантаж.
Матушевський прямує до Франції, головного союзника, щоб здати золото на зберігання до Банку Франції. «Еоцен» залишає Констанцу й кидає якір у Стамбулі 16 вересня; за згодою турецької влади золото перевантажують у спеціальний потяг, який перетинає Туреччину через Анкару, заходить до Сирії й близько 23 вересня досягає Бейрута, що перебуває під контролем Франції. Там вантаж розподіляють між крейсером «Еміль Бертен» і 2 французькими есмінцями, які вивантажують його в Тулоні. 5 жовтня 1939 року золото лежить у сховищах Банку Франції в Невері, у сейфі, орендованому поляками, у розпорядженні уряду у вигнанні. У червні 1940 року, коли наближається поразка Франції, його вантажать у Лор'яні на крейсер «Віктор Шельшер»; золото дістається Касабланки, потім Дакара й опиняється під контролем Віші у форті Каєс, приблизно за 800 км углиб материка. Поляки повертають його лише в січні 1944 року, з нестачею понад 10 %, яка так і не була з'ясована; згодом золото розподіляють між Нью-Йорком, Оттавою та Лондоном. Матушевський помирає в Нью-Йорку в серпні 1946 року, Конопацька — у Флориді 1989 року. Евакуація польського золота залишається однією з найсміливіших логістичних операцій війни.
T01-040