41-річний — баварський адвокат-католик, прозваний «Оксензепп» («Йозеф-віл») за міцну статуру. Ревний католик, він із 1933 року виступає проти нацизму й має близькі зв'язки з мюнхенським кардиналом Фаульгабером. 1939 року він приєднався до мережі опору генерал-майора Ганса Остера (Абвер) та адмірала Вільгельма Канаріса. Завдання: використати свої зв'язки у Ватикані (зокрема з монсеньйором Людвігом Каасом, колишнім лідером німецької партії Центру, який із 1933 року живе у вигнанні в Римі й радить Пієві XII), щоб відкрити канал таємних переговорів між німецьким опором і союзниками.
Припущення: якщо Ватикан погодиться стати посередником, британці (Чемберлен і Галіфакс) могли б пообіцяти мир за столом переговорів за умови, що німецький опір повалить Гітлера до початку плану «Гельб». Запропоновані умови миру: відновлення версальського кордону, демократизація Німеччини, виведення військ із Польщі та Чехословаччини.
З 6 грудня 1939 до 26 лютого 1940 року Мюллер здійснює 6 поїздок до Рима. Він зустрічається з Каасом, кардиналом Мальйоне (державним секретарем) і опосередковано з самим Пієм XII. Папа погоджується передати повідомлення до Лондона. Через британського посланника при Ватикані сера Д'Арсі Осборна налагоджуються контакти з лордом Галіфаксом (міністром закордонних справ).
Галіфакс має вирішити, як відповісти.
Галіфакс обирає дипломатичне зволікання: тягне час, водночас перевіряючи щирість німецького опору. Через Осборна Лондон заявляє про готовність мати справу з майбутнім ненацистським урядом Німеччини, але вважає обіцянки й джерела опозиції надто невизначеними. Звіт про ці ватиканські зондування, складений Гансом фон Догнаньї й відомий як «Х-звіт» (X-Report), потрапляє до Ганса Остера та Людвіга Бека. Проте мережа Остера — Бека — Канаріса не здатна організувати путч: Браухіч ще в листопаді 1939 року поступився Гітлеру, і військовий переворот стає неможливим. «Х-звіт» потай поширюється серед німецької опозиції до квітня 1940 року. 3 травня 1940 року Мюллер, посланий колом Остера, попереджає Ватикан про неминуче вторгнення до Нідерландів і Бельгії, а Святий Престол передає застереження голландцям і бельгійцям — вчинок, який згодом закидатимуть колу Остера як зраду. У квітні 1943 року Мюллера заарештовує гестапо під час розгрому мережі Канаріса. Він виживає в Бухенвальді та Флоссенбюргу. Після війни — міністр юстиції Баварії у 1947–1952 роках, співзасновник баварського ХСС. Помирає 1979 року. Його ватиканське листування лишається одним із найдискусійніших елементів справи « і Голокост».
T02-046