52-річний — складна норвезька політична постать. Офіцер норвезької армії, військовий аташе в Петрограді 1918–1921 років, секретар Фрітьофа Нансена з репатріації російських біженців 1922–1929 років. Міністр оборони 1931–1933 років в аграрному уряді Педера Кольстада. 1933 року він іде з уряду, щоб заснувати власну партію — Nasjonal Samling (NS, «Національна єдність») — норвезьке фашистське угруповання за нацистським зразком, але з лютеранським і антирадянським забарвленням.
Напередодні війни Квіслінг маргінальний: його партія налічує близько 3 000 членів, на виборах 1933 року вона здобула 2,2 % голосів, а 1936 року — 1,8 %, без жодного обраного депутата. 1938 року він публікує тези про необхідність норвезько-німецького союзу проти «радянської загрози». Він проголошує себе законним виразником норвезької громадської думки на противагу уряду Нюгорсволла, у який, на його думку, «проникли єврейські марксисти».
У грудні 1939 року Квіслінг їде до Берліна на запрошення Альфреда Розенберга, нацистського ідеолога й керівника Зовнішньополітичного управління НСДАП (партійного бюро зовнішньої політики). З 11 по 14 грудня — низка зустрічей: з Розенбергом, потім з Йоахімом фон Ріббентропом, потім із гросадміралом Еріхом Редером (головнокомандувачем Крігсмаріне), нарешті із самим Гітлером увечері 14 грудня.
Місія Квіслінга: переконати Берлін збройно втрутитися в Норвегію — або допомігши його партії здійснити державний переворот, або превентивно окупувавши країну, щоб випередити нібито «британське втручання» (якого насправді в цей момент не планують). 14 грудня Квіслінг подає Гітлерові докладний план: він захопить владу в Осло внутрішнім військовим переворотом 15 лютого 1940 року, після чого Німеччина надішле «допоміжні війська» для стабілізації режиму.
Гітлер відхиляє план Квіслінга, але розпочинає повну німецьку воєнну операцію. Він відкидає версію Квіслінга (визнану надто непевною, надто залежною від випадковостей внутрішньої норвезької політики), але наказує Редеру та ОКВ розробити повну німецьку воєнну операцію. 27 січня 1940 року Гітлер замість попереднього дослідження «Студія Норд» (Studie Nord) віддає наказ планувати операцію «Везерюбунг» (вторгнення до Данії та Норвегії). Квіслінга тримають у курсі, він отримує близько 200 000 рейхсмарок на фінансування своєї партії та таємну квартиру в Берліні, але не відіграє жодної оперативної ролі в її розгортанні. 9 квітня 1940 року о 04:15 операція «Везерюбунг» починається. Квіслінг проголошує себе прем'єр-міністром на радіо Осло о 19:32 9 квітня, без попередньої згоди німців. Німецьке військове командування в замішанні: Квіслінг непопулярний у Норвегії, його самопроголошення ускладнює переговори з урядом Нюгорсволла. 24 квітня 1940 року Гітлер відсуває його, призначивши рейхскомісаром Йозефа Тербовена. Квіслінг повертає собі формальну владу 1 лютого 1942 року як «міністр-президент» під німецькою опікою. Його ім'я стає у світі синонімом національного колаборанта — слово «квіслінг» (quisling) входить до англійських словників уже 1944 року. Його заарештовують у травні 1945 року, судять у Норвегії й розстрілюють 24 жовтня 1945 року у фортеці Акерсгус в Осло. Частка норвежців, засуджених після війни за колабораціонізм (50 000 вироків, 25 розстріляних), лишається однією з найвищих у Європі — свідчення того, наскільки народ ототожнював себе з опором проти NS.
T01-089