Радянська 54-та моторизована стрілецька дивізія (генерал ) — 15 000 осіб, 50 танків — наступає з Реполи 28 грудня 1939 року на Кухмо, сподіваючись скористатися розгромом під Суомуссалмі й обійти з півдня сектор Сііласвуо. Але фіни, попереджені, чекають на неї.
38-річний полковник командує бригадою Кухмо: 4 200 бійців, 2 резервні полки, лижна рота. Він застосовує мотті, але в безпрецедентному масштабі: оточити всю 54-ту дивізію одразу, перекривши їй відступ лижною ротою зі 250 бійців упоперек дороги.
З 1 січня по 13 березня 1940 року (73 дні поспіль) 54-та дивізія перебуває в цілковитому оточенні в лісі Кухмо — найбільшому мотті всієї Зимової війни. Постачання йде лише парашутними скиданнями (до мети долітає 15–30 % вантажу). Радянські бійці риють окопи в снігу й кризі, забивають коней на їжу, палять документи, щоб зігрітися.
Вуокко має вирішити, яку стратегію обрати проти супротивника, ослабленого 60 днями оточення.
Вуокко підтримує безперервний тиск дошкульними нападами, даючи холоду довершити справу. 54-ту дивізію так і не знищують повністю — Московський мир 12 березня 1940 року «визволяє» її в останню мить. 5 000 уцілілих радянських бійців (із 15 000 початкових) виходять із мотті Кухмо 13 березня. 8 000 радянських загиблих — від виснаження, холоду, нічних нападів. Фінські втрати: 1 340 убитих, 1 100 поранених. Гусєва, якого доктрина мотті обминула, Сталін знімає з посади в квітні 1940 року, його заарештовують, 1942 року звільняють для Сталінграда, він помирає від поранень 1947 року. Кухмо стає тактичним взірцем тривалого мотті — його вивчають усі сучасні армії.
T02-018