13 травня 1940 року, після переходу через Арденни, німецькі танкові дивізії досягають Мааса — останньої великої природної перешкоди перед французькою рівниною. У Дінані та Ху генерал , який очолює 7-му танкову дивізію, мусить форсувати річку проти французької оборони, що тримає західний берег.
Форсування річки під вогнем — одна з найнебезпечніших операцій: перші перевізники на тендітних надувних човнах наражаються на смертоносний вогонь, а артилерія з протилежного боку може зупинити будь-яку спробу. Дочекатися важкої артилерії та масованої авіаційної підтримки було б надійніше, але дало б французам час посилитися.
Роммель має обрати темп. Негайно почати форсування силою, заплативши високу ціну, щоб скористатися несподіванкою й дезорганізацією ворога. Дочекатися артилерії та пікірувальників «Штука», щоб зменшити втрати, ризикуючи втратити розгін. Або шукати менш захищене місце переправи вище за течією. Швидкість прориву на Маасі вирішить долю кампанії.
Роммель форсував річку негайно, попри втрати: вже 13 травня він гнав своїх людей через Маас у Дінані та Ху, ризикуючи собою, сам переправляючись, щоб повести війська, і імпровізуючи димові завіси для прикриття перевізників. Плацдарм вдалося утворити ціною важких втрат, але вже наступного дня через нього пройшли танки. Разом із проривом Гудеріана під Седаном того ж дня розрив фронту на Маасі відкрив шлях до гонки до Ла-Маншу. Зухвалість негайного форсування, попри ризик, стала одним із вирішальних чинників німецької перемоги на Заході.
T03-115