21 червня 1940 року, коли німецько-французьке перемир'я ось-ось буде підписано, Муссоліні вимагає італійського наступу в Альпах: йому потрібна перемога, яку можна показати до кінця боїв. Генерал командує 1-ю армією, що діє на південній ділянці альпійського фронту аж до узбережжя біля Ментони.
Навпроти — значно менш чисельна генерала Ольрі, яка тримає ланцюг гірських укріплень («альпійська лінія» Мажино) на місцевості, яка дає обороні величезну перевагу. Умови жахливі: сніг, туман, велика висота, перевали, перекриті бетонними укріпленнями.
Пінтор знає, що наступ, якого вимагають із міркувань престижу, наштовхується на майже нездоланні перешкоди. Його дивізії, погано споряджені для високих гір, не мають достатньо взуття, теплого одягу й артилерії, здатної зруйнувати форти. Пінтор може розпочати масований наступ, як вимагає Муссоліні, обмежитися символічною демонстрацією задля видимості або відмовитися виконувати наказ, який вважає безглуздим з військового погляду.
Пінтор виконує наказ дуче й розпочинає наступ на всіх напрямках. Результат — тактична невдача: засніжені перевали, які обороняють неушкоджені укріплення, неможливо здолати. Італійські втрати налічують тисячі людей (убитих, поранених, обморожених) заради кількох кілометрів, здобутих навколо Ментони, тоді як французькі втрати залишаються дуже малими. Італо-французьке перемир'я від 24 червня закріплює цю невдачу: Італія займає лише вузьку прикордонну смугу. Битва за Альпи — єдина, де французька армія 1940 року зберігає перевагу, — залишиться в тіні загального розгрому. Згодом Пінтор очолює італійську комісію з перемир'я з Францією; він гине в авіакатастрофі 7 грудня 1940 року.
T04-035