Лейтенант Крісс командує близько 30 бійцями 18-го лінійного полку бельгійської армії, що охороняють міст у Вроенговені, приблизно за 5 км на північний схід від Маастрихта. Міст перетинає канал Альберта — оборонний рубіж, який бельгійська армія хоче втримати на північ від Льєжа. Наказ, який отримав Крісс, не лишає двозначностей: підірвати споруду, щойно з'явиться ворог. Близько 800 кг вибухівки закладено під настил і з'єднано з детонатором у казематі.
О 04:25 10 травня, без жодного попередження, німецькі планери сідають з обох кінців мосту. Десантники штурмової групи «Бетон» — близько сотні бійців приблизно на 10 планерах — з'являються за кілька метрів від бельгійських позицій. Напад такий раптовий, що гарнізон не встигає його помітити: жодного гуркоту моторів, жодних повідомлень про наближення піхоти.
Крісс за лічені секунди розуміє, що його оборону зім'ято. Нападники кидаються до настилу та до проводів підриву. У нього лишається мить, щоб вирішити, як скористатися детонатором.
Крісс негайно спробував привести в дію детонатор, щоб знищити міст. Марно: у перші ж секунди штурму десантники перерізали кабелі, що з'єднували заряди з детонатором. Міст у Вроенговені впав у руки ворога неушкодженим менш ніж за 10 хвилин; близько 20 бельгійців потрапили в полон. Споруда одразу стала головним козирем загарбника: уранці 11 травня перейшла канал Альберта цим мостом і відкрила собі шлях углиб країни. Одночасна втрата Вроенговена й Велдвезелта разом із падінням Ебен-Емаля за один ранок зруйнувала всю лінію каналу. Штурмова група «Бетон» заплатила за цей успіх 8 бійцями. Вроенговен увійшов до підручників як взірець штурму з планерів: нейтралізувати систему підриву, перш ніж захисник устигне нею скористатися.
T03-036