Бельгійські Арденни — лісистий масив, порізаний вузькими долинами, — це місцевість, якою, на подив союзників, проходить маса німецьких танків. Арденські єгері, елітні місцеві війська, розгорнуті там не для того, щоб утримувати місцевість, а щоб затримувати ворога: підривати мости й дороги, зводити завали з повалених дерев, мінувати ущелини, тривожити противника.
Ставка — час: кожна година, виграна в Арденнах, дає союзникам змогу організувати оборону Мааса. Але бельгійські сили там слабкі й не призначені для того, щоб вести відкритий бій із німецькими танками.
Бельгійське командування може наказати єгерям влаштувати якомога більше руйнувань і завалів, а потім організовано відійти, щоб якомога більше уповільнити ворога. Може наказати довше втримувати опорні пункти, ризикуючи бути обійденими й знищеними. Або швидко відступити до головної позиції, пожертвувавши затримкою ворога. Доля оборони Мааса, далі на захід, почасти залежить від цих днів, виграних у лісах.
Відповідно до свого завдання затримати ворога влаштовують численні руйнування й завали, а потім організовано відходять після сутичок (як у Боданжі), що місцево уповільнюють німецьке просування. Але руйнування, недостатньо системні й погано узгоджені із союзною авіацією, не можуть зупинити велетенську танкову колону, що ллється Арденнами: німці виходять до Мааса вже 12–13 травня, значно швидше, ніж союзники вважали можливим. Цей епізод підкреслює, що Арденни, які французький штаб вважав природною перешкодою, насправді по-справжньому не обороняли, — сліпа пляма, що уможливила «удар серпом».
T03-097