Уранці 10 травня 1940 року бельгійська оборона почасти спирається на канал Альберта — широку протитанкову перешкоду. 3 ключові мости — Велдвезелт, Вроенговен і Канне — заміновані для підриву: досить, щойно наблизиться ворог, підірвати заряди, щоб зупинити німецькі танки.
Але німці запланували висадити на мости десантні групи на планерах — одночасно з Ебен-Емалем, — щоб захопити мости цілими, перш ніж їх підірвуть. Усе вирішують лічені хвилини в сум'ятті раптового нападу.
Для бельгійських саперів наказ чіткий, але момент вирішальний. Підірвати мости негайно, щойно пролунає тривога, навіть коли це трохи зарано, щоб напевно закрити прохід. Чекати офіційного наказу на підрив, ризикуючи, що десантники встигнуть першими. Або спробувати втримати мости, щоб підірвати їх пізніше, злагоджено. Швидкість рішення визначить, чи встоїть перша бельгійська лінія, чи поступиться одразу.
Мости не підірвали завчасно, і 2 з 3 було втрачено: у Велдвезелті та Вроенговені німецькі планери сіли близько 05:15–05:20, і десантники перерізали дроти зарядів раніше, ніж підривні команди встигли діяти. Злетів у повітря лише міст у Канне, близько 05:35: передчасна поява німецької колони насторожила його захисників. Захоплення цих мостів разом із падінням Ебен-Емаля вже в перші години пробило величезну прогалину в обороні каналу Альберта. Бельгійські захисники, заскочені швидкістю й новизною повітряно-десантного нападу, не змогли вчасно зреагувати. Цей епізод показав, як німецька тактична новація за лічені хвилини знешкодила перешкоди, які готували задовго до того.
T03-095