Розгром Югославії відкриває шлях до проголошення 10 квітня 1941 року Незалежної Держави Хорватія (НДХ) — держави-сателіта Осі, яку віддають Анте Павеличу й фашистському рухові усташів. Її велика територія охоплює Хорватію, Боснію і Герцеговину та частини Сербії й Словенії — мозаїку, де хорвати становлять лише трохи більше половини населення.
Ультранаціоналісти-усташі марять «етнічно чистою Великою Хорватією». Та майже 2 мільйони мешканців НДХ — близько третини — це православні серби; до них додаються єврейська й ромська громади. Уже в квітні режим видає расові декрети за зразком декретів Рейху.
Павелич і його міністри мають визначити політику нової держави щодо цих груп населення, яких вони вважають чужими своєму проєктові. У колах влади обговорюють 3 шляхи: інтегрувати й терпіти ці меншини в хорватській державі; піддати їх легальним переслідуванням і виселенням; або прагнути їх знищення масовим насильством. Цей вибір вирішує долю мільйонів людей.
Режим узяв курс на знищення сербів, євреїв і ромів масовим насильством. Програма усташів щодо сербів, яку підсумував один із міністрів, полягала в тому, щоб третину вбити, третину вигнати, а третину силою навернути. Уже в квітні–травні 1941 року почалися масові вбивства — Бєловар, Благай, Глина, Любине, — а євреїв і ромів, яких з 14 травня зобов'язали носити зірку, хапали під час облав. Було створено систему концтаборів (Ясеновац, Стара Градишка), де вбивства, часто холодною зброєю, сягнули крайньої жорстокості. Влітку 1941 року були вбиті десятки тисяч сербів; загалом геноцид, учинений усташами, забрав сотні тисяч життів сербів, євреїв і ромів. Терор, своєю чергою, живив опір — сербських четників і комуністичних партизанів Тіто, — і в Югославії почалася громадянська війна всередині війни.
T07-010