Коли 28 жовтня 1940 року Італія вторгається до Греції, головний італійський удар іде через гори Епіру й Пінду: альпійська — елітні війська — має прорватися до Мецово й розрізати грецьку армію на 2 частини. Проти цього натиску полковник має лише дуже нечисленний Піндський загін: кілька тисяч бійців, щоб прикрити широку гірську ділянку.
Головнокомандувач грецької армії Папагос свідомо не зосередив війська на кордоні, щоб не наражати їх на удар, тож потрібно виграти час, поки тривають мобілізація й підхід підкріплень. Місцевість важка — гірські потоки, що вийшли з берегів, обвалені дороги, ранній сніг, — але вона грає на руку захисникові, який її знає.
Давакіс має обрати тактику проти противника, що значно переважає за чисельністю й озброєнням: утримувати сталу лінію оборони, ризикуючи, що її проріжуть і обійдуть; відступити, щоб зберегти загін; або вести рухому й активну оборону на перевалах, щоб стримати «Юлію», доки розгорнеться грецька армія.
Давакіс повів рухому оборону з контратаками на перевалах: його люди невпинно тривожили дивізію «Юлія» в гірських проходах, проводили локальні контратаки й зупинили італійський наступ у перші, вирішальні дні, доки грецькі підкріплення виходили на позиції. Незабаром «Юлію» оточили й розбили вщент поблизу Піндських ущелин; на початку листопада греки знову перехопили ініціативу й узяли в полон тисячі італійців. Давакіс, тяжко поранений під час розвідки, став національним героєм. Його дії уособлюють грецький опір осені 1940 року, що перетворив вторгнення, обіцяне як прогулянка, на розгром італійців, яких відкинули аж до Албанії. Згодом Давакіс потрапив в італійський полон і 1943 року загинув під час затоплення судна, що перевозило полонених.
T05-017