Навесні 1941 року Сталін понад усе боїться війни на 2 фронтах. На заході зростає німецька загроза, хоча він відмовляється повністю в неї вірити. На сході імператорська Японія — супротивник СРСР у кривавих прикордонних зіткненнях на Халхин-Голі 1939 року — залишається дамокловим мечем над Сибіром і радянським Далеким Сходом.
Японський міністр закордонних справ роз'їжджає Європою. Побувавши в Берліні й Римі, він зупиняється в Москві. Японія теж зацікавлена прикрити тили: загрузнувши в Китаї й позираючи на ресурси Південно-Східної Азії та Тихого океану, вона не хоче наражатися на конфлікт із СРСР у себе за спиною.
Інтереси збігаються. Пакт про нейтралітет звільнив би тили обох держав: Сталін міг би, за потреби, перекинути свої сибірські дивізії на захід; Токіо мав би вільні руки на півдні. Лишаються спірні питання — Маньчжурія, Монголія, давнє суперництво.
У середині квітня проєкт угоди лежить на столі. Сталін має вирішити, чи скріпити цей пакт із учорашнім ворогом.
Сталін підписав пакт про нейтралітет із Японією: 13 квітня 1941 року в Москві радянсько-японський пакт про нейтралітет підписали Молотов від імені СРСР і Мацуока від імені Японії. Угода зобов'язувала кожну зі сторін зберігати нейтралітет, якщо на іншу нападе третя держава, строком на 5 років; супровідна декларація взаємно визнавала статус-кво в Маньчжоу-го та Монголії. Сталін, який рідко з'являвся перед іноземними дипломатами, сам провів Мацуоку на вокзал — розрахований жест, щоб підкреслити вагу договору. Наслідки були значними: після початку «Барбаросси» цей пакт дозволив Сталіну восени 1941 року перекинути дивізії з Далекого Сходу під Москву, що допомогло врятувати столицю. Японія ж обернулася до Тихого океану й завдала удару по Перл-Гарбору.
T07-037