За кілька тижнів до «Барбаросси» німецьке вище командування з ініціативи Гітлера підготувало низку «злочинних наказів», покликаних перетворити війну на Сході на війну на знищення. Серед них — Kommissarbefehl, «наказ про комісарів» від 6 червня 1941 року, який застосовується з 22-го.
Текст націлений на політичних комісарів (політруків) Червоної армії — офіцерів, на яких покладено ідеологічний нагляд за військами.
Нацистська ідеологія подає їх як утілення «юдео-більшовизму» й «справжніх проводирів» радянського опору. Наказ приписує, щоб їх, усупереч усім правилам права війни, виключали зі статусу військовополонених і розстрілювали негайно після захоплення в полон.
Для офіцерів Вермахту наказ ставить питання совісті, яке інституція прагне розв'язати наперед: виконати цей очевидно незаконний наказ без застережень в ім'я послуху та ідеології; потай обійти його, відмовляючись із моральних чи військових міркувань; або передати його далі, заплющивши очі на його виконання. На кону — поведінка мільйонів солдатів перед цим наказом.
У переважній більшості випадків наказ виконується без застережень в ім'я послуху: понад 80 % німецьких дивізій Східного фронту повідомляють про розстріли, і впродовж перших місяців «Барбаросси» тисячі захоплених комісарів розстрілюють на виконання наказу, за безпосередньої участі частин Вермахту, а не лише СС. Кілька офіцерів його обходять, але відкрита відмова залишається рідкістю. Наказ настільки очевидно суперечить праву, що його зрештою офіційно призупиняють у травні 1942 року — не з докорів сумління, а тому, що він змушує комісарів і радянських солдатів битися до кінця, а не здаватися. Kommissarbefehl, як і декрет «Барбаросса», засвідчує інституційну співучасть німецької армії у злочинах на Сході й після війни руйнує легенду про «чистий Вермахт».
T08-006