22 серпня 1939 року, напередодні підписання пакту з СРСР, Гітлер збирає своїх головних військових керівників у Бергхофі, своїй резиденції на Оберзальцберзі. Зміна союзів, що готується з Москвою, знімає примару другого фронту: Німеччина зможе напасти на Польщу, не боячись Червоної армії в тилу.
Перед генералами Гітлер заявляє про свою рішучість. Збереглося кілька записів цієї промови, що різняться між собою. Він заявляє про намір знищити Польщу, закликає діяти якнайжорстокіше й без жалю та відкидає будь-які міркування права. Деякі свідки приписують йому фразу про те, що винищення вірмен нібито поринуло в забуття, — слова, які переказують, але автентичність яких дискусійна.
Гітлер має підтвердити курс своєму штабові. Почати напад, щойно пакт буде підписано, ставлячи на те, що Захід не встигне зреагувати? Зберігати дипломатичний тиск, не роблячи вирішального кроку? Чи ще відкласти? Промова в Бергхофі визначає настрій, у якому вестиметься війна.
Гітлер підтвердив неминучий напад і наказ вести війну без пощади: заручившись радянською угодою, укладеною наступного дня, він підтвердив генералам рішення напасти на Польщу й вимогу нещадної війни. Напад спершу призначили на світанок 26 серпня. Тон промови на Оберзальцберзі — зневага до права, заклик до жорстокості, дегуманізація супротивника — віщував характер винищувальної війни, що обрушилася на Польщу, і передвіщав масові злочини наступних років. Записи цієї промови були серед матеріалів, розглянутих на Нюрнберзькому процесі. Пакт із СРСР, підписаний наступного дня, зняв останню стратегічну перешкоду для нападу на Польщу.
T00-041