В Україні генерал командує Південно-Західним фронтом — найпотужнішим радянським танковим угрупованням. На папері він має нищівну перевагу в танках — тисячі машин, серед них грізні сучасні Т-34 і КВ-1, — проти танків фон Клейста. Це головний козир Червоної армії в перші дні «Барбаросси».
Проте реальність гнітюча: радянські механізовані корпуси розпорошені, їм бракує пального, боєприпасів і запчастин, вони позбавлені підтримки з повітря (небо належить Люфтваффе) і надійного зв'язку. Москва директивою № 3 вимагає негайних контрударів, щоб відкинути загарбника за кордон. Екіпажі, ледь навчені на нових машинах, часто не знають точного розташування ворога, а накази змінюються щогодини.
Кирпонос має вирішити, як застосувати свої танки: негайно розпочати масований концентрований контрнаступ, як наказує Москва, попри логістичний хаос; або, навпаки, перегрупувати їх у тилу для скоординованого оборонного бою; або зберегти їх, відвівши назад, щоб уберегти бойовий потенціал. Одна з наймасштабніших танкових битв в історії розгорнеться в трикутнику Дубно — Луцьк — Броди.
Кирпонос негайно починає концентрований контрнаступ під тиском Москви та Жукова, який прибув на місце. З 23 по 30 червня його механізовані корпуси кидаються в безладний контрнаступ під Дубном і Бродами. Попри чисельну перевагу й якість Т-34 і КВ-1, брак координації, пального та прикриття з повітря обертається катастрофою: радянські танки атакують урозбрід, їх знищують частинами німецька артилерія й авіація або кидають зламаними. утрачає за тиждень більшість своїх танків. Проте битва затримує німецьке просування на Київ і показує, що нові радянські танки за вмілого застосування стануть грізними. Сам Кирпонос загине у вересні в київському оточенні.
T08-009