У середині травня 1940 року Нідерланди капітулюють. На стапелях верфі «Вілтон-Файєноорд» і сусідніх верфей Крігсмаріне виявляє ціле покоління нідерландських військових кораблів, що будувалися: майже добудований підводний човен, есмінці типу «Герард Калленбург» і корпуси 2 легких крейсерів.
Деякі з цих кораблів нідерландські підривні команди затопили в каналі Ніве-Ватервег, щоб вони не дісталися ворогові. Інші лишаються неушкодженими на кільблоках.
Німецьке командування мусить вирішувати: використати цю робочу силу й ці корпуси у власних інтересах або відмовитися від промислового інструменту, чия надійність в умовах окупації лишається непевною.
Німці вирішили забрати кораблі й добудувати їх для себе. Підводний човен O 25 було завершено й включено до складу флоту під назвою UD-3. Есмінець «Герард Калленбург», затоплений 14 травня 1940 року, піднято влітку 1940 року, відбуксировано до Гамбурга й добудовано на верфі «Блом і Фосс» під назвою ZH1 (вступив у стрій 11 жовтня 1942 року). 2 корпуси крейсерів було захоплено під назвами KH 1 і KH 2 (Kreuzer Holland) із розрахунком на добудову після війни; KH 1 спустили на воду 24 грудня 1944 року, щоб використати як брандер-загороджувач, але цей задум так і не було здійснено. Верфі й надалі виробляли продукцію для Крігсмаріне (тральщики), поки в 1943–1944 роках окупант не розграбував машини й обладнання.
T04-158