Червень 1940 року. Перемир'я, підписане з Німеччиною, вимагає контролю над зброєю, боєприпасами й військовим майном, що лишаються в неокупованій зоні. Німецько-італійські контрольні комісії об'їжджають вільну зону, щоб описувати ці запаси, наглядати за ними й домагатися їх знешкодження.
У штабі офіцери, відповідальні за військове майно, мусять вирішувати: сумлінно виконувати умови, видавати або знищувати задеклароване озброєння, чи потай виводити частину запасів з-під очей контролерів.
Приховувати майно — ризикувати розривом перемир'я, санкціями, навіть розпуском армії. Дотримуватися його буквально — надовго роззброїти Францію.
Уже в липні 1940 року майор , якого полковник (начальник штабу армії) поставив на чолі секції майна 1-го бюро, таємно організував «Маскування майна» (CDM) під адміністративним прикриттям «збереження майна». Команди відводили й ховали зброю, боєприпаси, гармати й автомобілі в громадських будівлях, на приватних ділянках, у транспортних компаніях, печерах і занедбаних кар'єрах, поза досяжністю контрольних комісій. CDM навіть створило разом із марсельською компанією «Етьєн Дюбур і К°» справжні виробничі майстерні. Ці замасковані запаси згодом послужили Опору й армії після висадки союзників.
T04-159