Генерал тримає в руках долю Москви. Уже кілька тижнів операція просуває німецькі танкові колони до околиць радянської столиці — менш як за 30 кілометрів від кремлівських дзвіниць. Але на початку грудня мерзне на місці: термометр падає до −30 °C, двигуни не заводяться, солдати в літніх шинелях довбають землю, тверду, як залізо. Наступ перетворився на агонію.
Водночас вирішальні розвідувальні дані докорінно змінили становище. Агент , впроваджений у Токіо, підтвердив, що Японія спрямує свою експансію на південь Тихого океану, а не на . Для Сталіна загрозу на Сході знято: загартовані сибірські дивізії, екіпіровані для лютих морозів, потай прибувають уздовж фронту. Тепер Жуков має в розпорядженні маневрені сили, про які ворог і не здогадується.
Відкриваються 3 шляхи. Він може без зволікань розпочати широкий контрнаступ із цими свіжими резервами, вдаривши по ворогу саме тоді, коли той на межі сил; може, навпаки, зміцнити лінії та зберегти сибірські дивізії для весняного наступу, коли відлига дасть змогу маневрувати ширше; а може обмежитися локальними контратаками, послабивши тиск на найбільш загрожених ділянках і не вводячи резерви в загальне зусилля. Жуков проводить ніч, зважуючи кожен варіант; наближається світанок 5 грудня.
Жуков атакує в ніч із 5 на 6 грудня 1941 року на фронті понад 1 000 км. За кілька тижнів відкинуто на 100–250 км. Це перша велика стратегічна поразка Німеччини у війні: міф про непереможність Вермахту руйнується, Москву врятовано, а СРСР доводить, що здатен повернути собі ініціативу. Війна на Сході не буде справою кількох місяців — вона триватиме ще 3 з половиною роки.
T10-015