Згідно із союзним планом, французькі та британські армії просунулися в Бельгію, щоб утримати лінію Дайль. Щоб прикрити це розгортання, кавалерійський корпус генерала , оснащений сучасними танками «Сомуа S35» і «Гочкіс», висунуто вперед на рівнину Ганню. Там 12 і 13 травня він зустрічається з німецькими 3-ю та 4-ю танковими дивізіями — у першій великій танковій битві в історії.
Пріу має вирішити, як застосувати свої бронетанкові сили. Розпорошити їх на широкому фронті для підтримки піхоти, за класичною французькою доктриною, щоб прикрити розгортання. Зосередити їх у масований маневровий кулак, щоб бити по панцерах на німецький манер. Або вести рухому оборону, стримуючи ворога й одночасно відступаючи, щоб зберегти сили.
Ставка подвійна: його танки, окремо кращі за багато німецьких бронемашин, можуть завдати важких втрат, але невдале зосередження чи надто жорстка оборона можуть марно їх виснажити. Тут вирішуватиметься доктрина застосування танків не менше, ніж техніка.
Пріу веде здебільшого рухому оборону, стримуючи ворога й відступаючи: його завдання — виграти час для розгортання армій на лінії Дайль, а не прорватися. Його танки завдають панцерам серйозних втрат при Ганню та Мердорпі, довівши якість французької техніки, а тоді в доброму порядку відходять. Тактично французька кавалерія виконує свою роль, але відносна розпорошеність бронетанкових сил і відсутність доктрини наступальної концентрації, на відміну від німців, обмежують результат. Ганню показує, що Франція мала добрі танки, але гіршу за ворожу концепцію їх застосування.
T03-108