Підполковник Говерс командує обороною нідерландського Південного Лімбурга, а отже, й мостами через Маас у Мастрихті — ключовому місті на стику нідерландського, бельгійського та німецького кордонів. Через річку просто в місті перекинуто 3 життєво важливі споруди: міст Вільгельміни, міст Сінт-Сервас і залізничний міст. Говерс отримав наказ зруйнувати їх при першому ж німецькому вторгненні; під настилом кожного закладено заряди.
О 04:35 10 травня його дозорні повідомляють про німецький бронепатруль, що наближається зі сходу, — авангард 4-ї танкової дивізії, яку саме кинуто захопити мости, поки вони не злетіли в повітря. У Говерса є кілька хвилин.
Але закрадається сумнів. Чи це справді загальне вторгнення, чи звичайна розвідка, яку ще треба підтвердити? Передчасно знищити 3 мости в самому місті — дорога ціна: це перерізає головну економічну артерію і відрізає цивільне населення. Зате чекати — ризикувати, що танки захоплять споруди неушкодженими й ринуть на захід. Долю 3 мостів Говерс тримає у своїх руках.
Говерс наказав негайно зруйнувати всі 3 мости, щойно помітили патруль. Споруди злетіли в повітря вчасно, і не отримала швидкої переправи через Маас у Мастрихті. Німецьке форсування затрималося більш ніж на добу — стільки знадобилося, щоб під вогнем навести військові мости, — і це була цінна передишка для нідерландської та бельгійської оборони на півночі. У масштабі кампанії цей виграш часу не змінив перебігу операцій: Мастрихт капітулював, і Говерс того ж дня потрапив у полон. Після 5 років полону його звільнили в 1945 році. Його блискавичне рішення перед танками залишилося хрестоматійним прикладом, який викладають у Військовій академії в Бреді. У секторі його командування в перший день війни загинуло 47 нідерландських солдатів.
T03-042