, який очолює 7-му танкову дивізію, 13 травня 1940 року форсував Маас у Дінані й відтоді тисне на тили французької 9-ї армії. 16 травня його дивізія прориває продовження лінії Мажино поблизу Мобежа й увечері досягає Авен-сюр-Ельпа — мети, яку йому поставило командування.
Накази передбачають зупинитися там і чекати нових вказівок. Але Роммель знову відірвався від основної маси своїх сил: за ним пішов лише авангард, а зв'язок із 15-м армійським корпусом генерала Германа Гота лишається ненадійним. Навколо в темряві відступають дезорганізовані французькі колони, не знаючи, де ворог.
Далі на захід тече Самбра, через яку веде міст у ; за нею відкривається дорога на . Кожна година перепочинку дала б змогу французам підірвати мости й відновити фронт. Але колона, кинута вночі на ворожу територію, далеко від своєї піхоти й постачання, може бути відрізана й знищена на світанку.
Роммель мусить вирішувати: рвонути вночі, особисто, на чолі свого авангарду, попри наказ зупинитися; спершу вислати обережну розвідку до Самбри, ризикуючи втратити години; або зупинитися в Авені, як передбачають накази, й дочекатися піхоти та решти дивізії.
Роммель рветься вперед уночі, особисто, на чолі авангарду. Не зважаючи на наказ зупинитися, він проїздить крізь розгублені французькі колони; на світанку 17 травня його танки входять до й захоплюють міст через Самбру, а близько 6:00 досягають . За ніч французький 2-й армійський корпус розпадається; цього дня, 17 травня, бере в полон близько 10 000 чоловік, втративши 36. Тоді Роммель виявляє, що встигнути за ним зміг лише авангард, а німецьке вище командування, втративши його з поля зору, непокоїться через його зникнення, а потім нагороджує його Лицарським хрестом. Ця невловима дивізія отримує прізвисько Gespensterdivision — «». Роммель стане «Лисом пустелі» в Північній Африці; причетний до змови 20 липня 1944 року, він змушений 14 жовтня 1944 року накласти на себе руки.
T03-051