15 травня 1941 року на авіабазі Кренвелл «Глостер» E.28/39 під керуванням сквадрон-лідера Джеррі Сейєра здійснює перший британський політ на турбореактивному двигуні, розробленому Френком Віттлом. Гучний успіх. Але цей літак — лише літаюча випробувальна установка, а двигун, призначений для серійного виробництва, W.2, лишається ненадійним.
Випробування виявляють уперті обмеження: коли тяга перевищує приблизно 1 000 фунтів, компресор входить у помпаж, а температура газів зашкалює. Суть проблеми — в камерах згоряння зі зворотним потоком, компактній архітектурі, яку Віттл відстоює від самого початку. Дехто з інженерів вважає, що все слід переробити на прямий потік — довший, але простіший.
Виснажений Віттл, на якого тиснуть і Міністерство авіації, і субпідрядник «Ровер», має визначити технічний напрямок свого серійного двигуна.
Віттл залишається відданим своїй архітектурі зі зворотним потоком і хоче зосередити всі зусилля на одній удосконаленій конструкції — W.2B/23. Паралельно й без його згоди інженери «Ровера» () таємно розробляють варіант із прямим потоком — B.26, який заохочує міністерство. Конфлікт отруює стосунки «Пауер Джетс» і «Ровера»; наприкінці 1941 року ця домовленість уже не працює. Зрештою програму перебирає «Роллс-Ройс» у 1942–1943 роках, а камери згоряння цілком переконструює компанія «Джозеф Лукас Лтд»; так з'являється серійний «Роллс-Ройс Веллінд».
T07-052