Після Дюнкерка, під ударами Люфтваффе, Велика Британія залежить від здатності виробляти винищувачі швидше, ніж їх знищують. Проте авіаційне виробництво зосереджене на кількох великих заводах, які лежать у межах досяжності німецьких бомбардувальників.
Лорд Бівербрук, газетний магнат, який у травні 1940 року став міністром авіаційного виробництва, успадкував мережу «тіньових заводів», покликаних дублювати виробничі лінії в інших частинах країни. Але з огляду на нагальність ситуації темпи залишаються недостатніми.
Одна бомба, що влучить у велике підприємство, може одним ударом вибити значну частину парку «Спітфайрів» чи «Гарікейнів». Бівербруку належить визначити промислову стратегію в розпал битви.
Бівербрук поставив на нарощування потужностей наявних заводів і водночас організував розосередження промислової мережі всередині країни. Ще в травні 1940 року він узяв під свій контроль неблагополучний завод у Касл-Бромвічі, переданий компанії «Віккерс», який став однією з опор виробництва «Спітфайрів». Після знищення заводів у Саутгемптоні наприкінці вересня 1940 року він наказав негайно розосередити виробництво по реквізованих гаражах і майстернях південної Англії. Ідею масового перенесення виробництва за кордон він відкинув, залишивши основну частину випуску на британській землі.
T05-049