Восени 1939 року двигун «Мерлін» від «Роллс-Ройс» оснащує «Спітфайри», «Гарікейни», а незабаром і важкі бомбардувальники. Але завод у Дербі не встигає: темп виробництва далеко не відповідає потребам RAF, що готується до великого протистояння в повітрі.
Уряд запустив програму «тіньових заводів», яка доручає великим промисловцям випуск військового обладнання за ліцензією. Залучають автомобільну промисловість з її величезними складальними лініями — але авіаційний двигун вимагає точності, неспівмірної з серійним автомобілем.
Чи варто доручити «Мерлін» автомобільному виробникові, ризикуючи довгими термінами доведення й непевною якістю, чи зберегти повний контроль у «Роллс-Ройс»?
«Мерлін» виробляла за ліцензією автомобільна промисловість у межах програми тіньових заводів: «Форд оф Британ» збудував окремий завод у Траффорд-Парку (Манчестер), який постачав «Мерліни» з 1941 року, а «Паккард» виготовляв їх у Сполучених Штатах. «Форд» запровадив власні стандарти дуже жорстких допусків і досяг надійного масового виробництва. Ця мобілізація автомобільної промисловості багаторазово збільшила випуск «Мерлінів» і тривалий час підтримувала британські повітряні зусилля.
T01-093