Британське нормування продуктів починається 8 січня 1940 року: спершу бекон, масло й цукор, згодом м'ясо, чай, маргарин і жири. Лорд Вултон — бізнесмен — цієї системи не створював: призначений Чемберленом міністром продовольства у квітні 1940 року, він успадковує вже діючий механізм, який має розширити й зробити прийнятним для людей.
1941 рік стає переломним: підводна війна в Атлантиці душить імпорт. 5 травня 1941 року сир потрапляє до системи купонів. У грудні Вултон запроваджує систему «пунктів»: щомісяця кожен споживач отримує певну кількість пунктів і вільно витрачає їх на продукти поза базовим пайком (консерви, печиво, фрукти в бляшанках), а міністерство змінює вартість у пунктах залежно від запасів. Виклик також політичний і харчовий: переконати цілий народ надовго змиритися з нестачею за допомогою плакатів, радіорецептів і «пирога Вултона».
Лишається визначити загальну лінію. Чи застосувати сувору арифметичну рівність для всіх? Чи роздавати винятки й поблажки, які заспокоїли б незадоволених, але зруйнували б справедливість? Чи збудувати нормування, подане як «справедливе», з цільовими добавками для найвразливіших — дітей, вагітних жінок, хворих, — навіть ціною того, що пайки відрізнятимуться залежно від потреб?
Вултон збудував свою політику на принципі «fair shares» («справедливих часток»): нормування, подане як справедливе, але доповнене цільовими добавками для найслабших. Програма вітамінного забезпечення (Vitamin Welfare Scheme), запущена 1941 року, роздавала через амбулаторії риб'ячий жир, концентрований апельсиновий сік (його постачав американський ленд-ліз) і молоко малим дітям, вагітним жінкам і матерям-годувальницям. Разом із системою пунктів, запровадженою в грудні 1941 року, та інтенсивною публічною комунікацією ця програма зробила британське нормування напрочуд прийнятним для людей. Несподіваний наслідок: стан здоров'я британських дітей за війну в середньому поліпшився — вони стали вищими й важчими, ніж до 1939 року, хоча країна жила в умовах обмежень.
T07-056