У 1940–1941 роках ІГ Фарбен вирішує збудувати гігантський хімічний комплекс у Моновіці, у Верхній Сілезії, за кілька кілометрів від табору Аушвіц. Офіційна мета — виробляти синтетичний каучук (буна) і пальне із сілезького вугілля.
, інженер фірми з 1927 року, наглядає за будівництвом. Проєкт колосальний, а нестача вільної робочої сили в напруженій воєнній економіці з самого початку ставить під сумнів його здійсненність. Близькість сусіднього табору відкриває перспективу, яку фірма й СС починають вивчати.
Влітку 1941 року, коли проєкт набирає розмаху, постає питання про його розмір і джерело робочої сили: розгорнути комплекс на повну потужність, зменшити його масштаб чи перенести частину виробництва на майданчики в Німеччині, щоб послабити залежність від табору.
Проєкт розгорнули у великому масштабі на основі масової примусової праці. Уже в березні 1941 року було досягнуто домовленостей із СС і комендантом табору про надання робочої сили з концтабору; ІГ Фарбен навіть звела 1942 року на краю майданчика табір Аушвіц III-Моновіц, щоб наблизити в'язнів до будівництва. Там працювало близько 35 000 в'язнів, здебільшого євреїв; понад 20 000 з них загинули. Після війни Дюррфельда засудили до 8 років ув'язнення на Нюрнберзькому процесі над ІГ Фарбен.
T08-028