Адмірал флоту лорд Корк і Оррері, ветеран, повернутий на дійсну службу Вінстоном Черчиллем, наприкінці квітня 1940 року командує союзними силами, яким доручено відбити Нарвік — порт на крайній півночі Норвегії. Нарвік — головна ставка: саме через нього взимку проходить шведська залізна руда з Єллівара, від якої залежить німецька військова промисловість. Німецький генерал утримує місто зі своїми гірськими стрільцями й моряками, що вціліли після потоплених у фіорді есмінців.
У цьому районі союзники мають козирі: майже цілковите панування на морі, поза досяжністю основної частини німецької авіації, і підтримку 6-ї норвезької дивізії — єдиної повністю мобілізованої. Але командування організоване кепсько. Лорд Корк старший за вислугою від адмірала, що командує Флотом метрополії, і від сухопутних начальників, і це паралізує координацію: рівні йому за посадою командувачі не наважуються нав'язувати свої погляди старшому за вислугою офіцерові. Черчилль і штаб не прояснили ланцюга командування.
24 квітня 1940 року лорд Корк хоче форсувати розв'язку. Він має обрати, як зламати опір Дітля, тоді як холод, сніг і відсутність єдиного командування ускладнюють усе.
Лорд Корк намагається змусити Дітля здатися за допомогою бомбардування. 24 квітня 1940 року він наказує обстріляти Нарвік лінкором «Warspite», важким крейсером і 3 легкими крейсерами, сподіваючись, що гарнізон Дітля складе зброю під вогнем. Операція зазнає невдачі: німці, що закопалися в снігу та на висотах, тримаються. Проблема старшинства й відсутність єдиного командування й далі гальмують союзні операції в цьому секторі. Союзники зрештою відіб'ють Нарвік наприкінці травня 1940 року — це перше велике місто, відвойоване в Осі, — але одразу ж знову евакуюють його, бо крах Франції робить норвезький театр другорядним. Цей епізод лишився хрестоматійним прикладом руйнівних наслідків нечітко визначеного ланцюга командування, де звання важить більше за ефективність.
T03-074