64-річний полковник від 1933 року командує фортецею Оскарсборг — старою спорудою на острівцях у найвужчому місці Осло-фіорду, приблизно за 30 кілометрів на південь від норвезької столиці. Кадровий артилерист, він має скромний гарнізон, здебільшого з новобранців. Його головна зброя — 3 гармати Круппа калібру 280 мм кінця XIX століття, прозвані Мойсей, Арон та Ісус Навин, і батарея підводних торпедних апаратів на протилежному березі.
У ніч проти 9 квітня 1940 року Норвегія офіційно нейтральна. Країна не мобілізована, і з Осло не надходить жодного чіткого наказу. Близько 1-ї години ночі невпізнані кораблі з вимкненими вогнями піднімаються темним фарватером до протоки Оскарсборга. Інструкції мирного часу передбачають попереджувальні постріли перед будь-якою справжньою стрільбою; деякі інструкції навіть вимагають зажадати від порушника назвати себе.
Еріксен не знає, що це німецька ескадра на чолі з важким крейсером, на якому перебуває штаб, призначений захопити столицю. Кораблі наближаються на дальність пострілу. Вирішувати він мусить за лічені хвилини, без наказу згори.
Еріксен відкриває вогонь повним зарядом по головному кораблю. «Цільтеся в найбільший», — наказує він і вигукує: «Або мене нагородять, або віддадуть під військовий суд. Вогонь!» З відстані близько 1 800 метрів 2 справні старі гармати фортеці вражають важкий крейсер «Блюхер», а торпеди Оскарсборга його добивають. Корабель, що везе штаб і адміністраторів, призначених окупувати Осло, тоне у фіорді разом із близько тисячею людей. Утрата «Блюхера» закриває фарватер на цілий день і затримує захоплення столиці, даючи королю Гокону VII, уряду й золотому запасу час утекти вглиб країни. Еріксена не тільки не віддадуть під суд, а й визнають національним героєм. Його постріл з власної ініціативи залишається одним із визначальних актів норвезького Опору 1940 року.
T03-069