Офіцери берегового форту Оддерейя, що охороняє вхід до порту Крістіансанн на південному узбережжі Норвегії, вранці 9 квітня 1940 року перебувають у стані бойової готовності. Їхнє укріплення контролює вузький прохід, яким мусить пройти кожен корабель, що прямує до міста. Норвегія нейтральна, настанови лишаються двозначними, але в густому тумані, що приховує вхід до фіорду, наближаються військові кораблі.
Артилеристи відкривають вогонь по перших силуетах. Їхня стрільба виявляється небезпечно точною: вона не раз відбиває торпедні катери, що намагаються висадити людей, і тримає ескадру на відстані. Але видимість така погана, що напевно розпізнати кораблі не вдається.
Тоді до форту надходить повідомлення. Командир крейсера «Карлсруе» капітан Фрідріх Рів сигналізує норвежцям припинити вогонь: він стверджує, що кораблі, які підходять, — британські й французькі, прибулі як друзі. У тумані офіцери Оддерейї не можуть розрізнити прапори. Хитрість правдоподібна — адже очікувалося прибуття союзних підкріплень. Вони мають вирішити: продовжувати вогонь, припинити його чи вимагати доказу.
Зрештою форт справді припиняє вогонь, повіривши, що це союзні кораблі. Обмануті туманом і німецьким сигналом про присутність союзних кораблів, норвежці приймають сигнальний прапор за французький і послаблюють стрільбу, дозволяючи кораблям прорватися через прохід. Крістіансанн падає того ж дня, 9 квітня 1940 року; «Карлсруе» висаджує війська, а того ж вечора, залишаючи ці води, його самого торпедує британський підводний човен «Трюант». Цей епізод показує повторювану слабкість берегової оборони 1940 року: без чітких правил відкриття вогню й надійних засобів ідентифікації рішучі гарнізони були знешкоджені хитрістю не менше, ніж силою. Плутанина з прапорами в тумані лишилася хрестоматійним прикладом боїв в Осло-фіорді та на півдні Норвегії.
T03-072