Генерал-лейтенант , 1889 року народження, командує армією Східної Македонії, якій доручено утримувати лінію Метаксаса — низку бетонних фортів, що охороняють болгарський кордон, східний щит Греції.
6 квітня 1941 року, ще до світанку, Вермахт атакує її. Споруди, як-от форт Рупель, чинять запеклий опір: упродовж 4 днів, з 6 по 9 квітня, греки відбивають штурм за штурмом, і німецький командувач Ліст згодом віддасть належне їхній хоробрості. Але лінію обходять із тилу: прориваючись через сусідню Югославію, оминає форти із заходу.
9 квітня Салоніки падають. Дивізії Бакопулоса, ще неушкоджені за своїм бетоном, відтепер відрізані від тилу, без надії на постачання чи відступ, тоді як німецькі танки лавиною рухаються на південь.
Перед Бакопулосом постає болісна дилема. Змусити своїх людей битися до останнього означало б дотриматися присяги, але приректи їх на марну різанину; переговори про капітуляцію врятували б тисячі життів і, можливо, вберегли б велике місто від бомбардування; наказ про відчайдушний прорив на південь став би самогубством. А деякі форти тим часом ще відмовляються здаватися.
Бакопулос домовився про капітуляцію своїх дивізій, щоб зберегти людей і місто: о 13:00 9 квітня (формальна капітуляція відбулася вранці 10-го), отримавши згоду головнокомандувача Папагоса, він домовився про почесну капітуляцію армії Східної Македонії, щоб урятувати своїх солдатів і вберегти Салоніки від бомбардування. Німецький генерал Ліст, захоплений мужністю греків, відмовився брати солдатів у полон: він дозволив їм повернутися додому з прапорами за умови, що вони здадуть зброю та майно. Дехто з оборонців довів справу честі ще далі: у форті Рупель майор Дурацос відмовився здаватися 9-го й склав зброю лише вранці 10-го. Після падіння лінії Метаксаса німецьким танкам відкрився шлях на південь — до остаточного краху материкової Греції.
T07-046