Бельгійська військова авіація, скромна й почасти оснащена застарілими машинами, проте має кілька сучасних літаків. На світанку 10 травня 1940 року Люфтваффе завдає масованих ударів по аеродромах Бельгії, Нідерландів і Франції, прагнучи знищити авіацію супротивника на землі, ще до зльоту.
Бельгійське командування теоретично знає, що раптовий напад буде спрямований на його аеродроми. Питання в розосередженні. Зосередженість літаків на головних базах полегшує обслуговування й бойове застосування, але робить їх ідеальними цілями. Розосередження по польових аеродромах захищає машини, але порушує технічне обслуговування й управління.
Командування може завчасно розосередити машини по другорядних аеродромах, щоб вивести їх з-під бомбардувань. Тримати їх зосередженими на базах, щоб швидко й масовано задіяти. Або спробувати привести їх у готовність до зльоту з перших сигналів тривоги. Доля малої бельгійської авіації вирішується в перші хвилини війни.
Захист виявляється недостатнім, бо літаки залишаються зосередженими на базах: уранці 10 травня удари Люфтваффе знищують значну частину бельгійської авіації на землі, на аеродромах, ще до того, як вона встигає зреагувати. Такої ж долі зазнає частина нідерландської й союзної авіації. Позбавлена прикриття з повітря, бельгійська оборона від самого початку ослаблена. Кілька бельгійських літаків, що встигають злетіти, б'ються мужньо, але не можуть вплинути на хід подій. Знищення авіації на землі — центральний принцип першої фази сучасного повітряного наступу — з перших годин позбавляє оборонців вирішального козиря.
T03-098