Віцемаршал авіації , новозеландець, командує 11-ю групою Винищувального командування, що прикриває Лондон і південний схід — найвразливіший сектор Битви за Британію. Уже кілька тижнів він змушений обороняти цей вирішальний сектор обмеженими силами, дбаючи про те, щоб ніколи не застати свої ескадрильї зненацька на землі.
Його тактика викликає суперечки. У сусідній 12-й групі Лі-Меллорі й ас обстоюють «Біг Вінг» («Велике крило»): зібрати кілька ескадрилій у грізну масу, перш ніж вдарити. Інші вважають таке розташування надто повільним у формуванні, щоб устигнути захистити Лондон, і виступають за негайнішу відповідь.
15 вересня Люфтваффе розпочинає свій найбільший зосереджений наліт на столицю — близько 1 500 літаків за день. Черчилль, який прибув спостерігати за операційною залою в Аксбріджі, питає Парка, які резерви в нього залишилися. Парк має за лічені хвилини вирішити, як задіяти свої сили: кинути все одразу, залишити резерв або викликати масове підкріплення 12-ї групи, ризикуючи, що воно прибуде запізно.
Парк вводить у бій невеликі ешелоновані групи за своїм звичним методом, закликаючи 12-ту групу на підтримку: він посилає ескадрильї послідовними хвилями й залучає підкріплення 10-ї та 12-ї груп. На запитання Черчилля про резерви він відповідає: «Жодних», — але ставка цього разу, розрахована, окупається. Німецькі бомбардувальники, яких переслідують від узбережжя до Лондона, розпорошують свій вантаж; Люфтваффе зазнає важких втрат і виявляє, що RAF, яку їй змальовували знекровленою, ще виставляє сотні винищувачів. Через 2 дні Гітлер відкладає вторгнення. 15 вересня стає «Днем Битви за Британію». Суперечка навколо «Біг Вінг» отруїть атмосферу після битви й сприятиме усуненню Даудінга і Парка, хоча саме вони були творцями оборонної перемоги.
T05-005