Бельгійська оборона Арденн спирається на давній розрахунок: масив уважають важким для проходу, і армія не збирається там виснажуватися. Арденські єгері й кавалерія розгорнуті тут для прикриття: їхнє завдання — зруйнувати мости й дороги, а тоді швидко відійти до головної укріпленої позиції (канал Альберта, лінія К-В), де й відбудеться справжня битва.
Вранці 10 травня 1940 року німецький удар падає саме там, де місцевість вважали несприятливою. Штаб має визначити темп відходу. Швидкий відхід прикривальних частин зберігає сили для головної позиції, але майже без бою віддає терен, на якому кілька рішучих людей могли б виграти дорогоцінні години. Натомість якщо дати їм якнайдовше затримувати ворога, це дезорганізувало б просування танків, але з ризиком пожертвувати ізольованими загонами.
Зв'язок уже поганий, і наказ, хоч яким би він був, дійде не всюди. Вибір визначає здатність бельгійської армії — і союзників, що готуються вступити до Бельгії, — вигравати час перед танковим валом з Арденн.
Командування швидко відвело війська до головної позиції, щоб зберегти сили: наказ про відхід віддали вже вранці. Але через порушений зв'язок кілька загонів його не отримали, а ті, що лишилися, як рота в Боданджі, затримали танки значно довше, ніж передбачалося. Цей епізод після війни викличе суперечку: чи не змарнував надто поспішний відхід оборонну цінність Арденн, де організований опір міг би серйозно сповільнити прорив до Мааса? Швидкість французького краху під Седаном ретроспективно додасть ваги цій критиці.
T03-089