У квітні 1941 року Роммель відвоював Киренаїку й відтоді облягає Тобрук, австралійський гарнізон якого міцно тримається в нього в тилу. Черчилль, який щойно ціною великого ризику відправив до Середземномор'я конвой із танками (операція «Тайгер»), наполягає, щоб генерал перейшов у наступ, деблокував Тобрук і відкинув .
Вейвелл не хоче поспішати: його танки Matilda та Crusader щойно прибули й ще не обкатані, а він знає, чого вартий супротивник. Та тиск прем'єр-міністра сильний. 15 червня він розпочинає операцію «Бетлекс» проти німецьких позицій на перевалі Хальфая та в Соллумі, які тримає ретельно підготовлена оборона.
Роммель розмістив там свою головну зброю: закопані 88-мм зенітні гармати, що працюють як протитанкова батарея й здатні знищувати британську броню з великої відстані. Вейвелл має вирішити, як вести штурм: кинутися в лобову атаку на укріплені позиції, щоб прорватися швидко; широко обійти пустелею на півдні, ризикуючи логістикою; чи ще відкласти атаку, щоб краще підготувати екіпажі. Від цього залежать доля Тобрука та його власне командування.
Вейвелл атакує укріплені позиції Хальфаї в лоб, всупереч власному переконанню, під тиском Лондона. Це провал: німецькі 88-мм гармати косять танки Matilda на перевалі Хальфая, який британці невдовзі прозвуть «Hellfire Pass» («Перевал пекельного вогню»), а танкова контратака Роммеля ледь не оточує нападників. За 3 дні «Бетлекс» коштує близько сотні танків і завершується відступом, так і не деблокувавши Тобрук. Невдача визначає долю Вейвелла: роздратований Черчилль відправляє його до Індії й 1 липня замінює Окінлеком. Битва підтверджує тактичну майстерність Роммеля та вирішальне значення протитанкової артилерії — урок, який британці засвоюватимуть довго.
T08-002