Від вересня 1940 року італійська армія Граціані займає смугу єгипетської пустелі навколо Сіді-Баррані, де розмістила низку укріплених таборів, не просуваючись до британських позицій. Головнокомандувач на Близькому Сході Вейвелл і командувач Сил Західної пустелі генерал мають значно менше сил: заледве 2 дивізії — 7-му бронетанкову й 4-ту індійську — проти близько десятка італійських.
Але криптографи в Каїрі зламали італійські шифри, розкривши точне розташування таборів і серйозний недолік: незахищені проміжки між ними. О'Коннор задумав зухвалий 5-денний рейд, який мав несподівано вдарити в ці проломи й відійти.
9 грудня атака вдирається в італійське угруповання. Перші табори падають швидко, полонених — тисячі, а ворог розсипається повніше, ніж передбачалося. О'Коннор опиняється перед вибором, якого не передбачав: обмежитися рейдом, ухваленим через брак резервів, або перетворити операцію на наступ із розвитком успіху в бік Лівії, ризикуючи розтягнути й без того ненадійні лінії постачання.
О'Коннор розвиває прорив і переслідує ворога в бік Лівії. Сіді-Баррані падає вже 10 грудня, з десятками тисяч полонених; укріплені табори руйнуються один за одним. Те, що мало бути 5-денним рейдом, перетворюється на один із найбліскавичніших наступів війни: перетинають кордон, беруть Соллум і мчать до Бардії та Тобрука. За 2 місяці операція «Компас» знищить 10 італійських дивізій, візьме понад 130 000 полонених і просунеться майже на 800 км, до Беда-Фомм. Успіх, досягнутий жменькою людей, настільки цілковитий, що невдовзі спонукає Гітлера послати Роммеля рятувати союзника. О'Коннор утілює тут сміливість командира, який перетворює раптовий удар на стратегічну перемогу.
T06-001