6 квітня 1941 року Вісь обрушується на Югославію. Королівська армія, ледве мобілізована, роз'їдена національними суперечностями: багато хорватів бачать у вторгненні не катастрофу, а шанс на відокремлення від держави, у якій, на їхню думку, домінують серби.
Берлін роздмухує ці розколи. Ще 31 березня німецький міністр Ріббентроп конфіденційно дав знати хорватським лідерам, що Рейх підтримає незалежну Хорватію, якщо югославська держава розвалиться. А усташі, ультранаціоналістична організація Анте Павелича, відкрито закликають хорватських солдатів повернути зброю проти своїх.
Тиск найсильніший у 4-й югославській армії, розгорнутій уздовж Драви: багато її частин мають значну хорватську складову. Серед них , мобілізований у Бєловарі, рухається до фронту, і заворушення в ньому наростають щогодини.
Для хорватського офіцера цього полку настає час вибору. Відгукнутися на заклик Загреба й Ріббентропа означає повстати проти власних сербських офіцерів і наблизити народження держави, природи якої ще ніхто не уявляє. Залишитися вірним присязі означає боронити Югославію, що розвалюється й від якої відвертаються багато його співвітчизників.
Багато хто піднімає заколот, арештовує сербських офіцерів і приєднується до хорватської справи: 7 квітня, коли , переважно хорватський, марширує до Вировитиці, він повстає під проводом капітана Івана Мрака, арештовує своїх сербських офіцерів і солдатів, роззброює жандармський пост і повертає до Бєловара разом з усташівськими загонами. 8 квітня, посилені іншими частинами та підрозділами 40-ї дивізії, близько 8 000 повстанців захоплюють місто. Це повстання в Бєловарі — перша масштабна усташівська акція перед проголошенням 10 квітня Славком Кватерніком Незалежної Держави Хорватія. Хвиля хорватських дезертирств уздовж Драви полегшує німецьке просування до Загреба. Подальші події розкриють злочинну природу нової держави: у наступні тижні район Бєловара стане місцем перших масових убивств сербських цивільних.
T07-045