Югославія, розгромлена й розчленована в квітні 1941 року, поділена між Німеччиною, Італією, Угорщиною, Болгарією та усташівською державою Хорватія. Там шаленіє терор — вбивства сербів усташами, німецькі репресії, переслідування. Комуністична партія Югославії Йосипа Броза Тіто, досі зв'язана лінією нейтралітету німецько-радянського пакту, звільнена від цього обмеження вторгненням у СРСР 22 червня.
Тіто має визначити момент і форму збройної боротьби. Розпочати загальне повстання негайно — ризикувати бути розчавленим і спровокувати масові репресії проти цивільних; чекати — упустити порив народного гніву й залишити поле сербським націоналістам (четникам Михайловича), які теж організовуються.
4 липня 1941 року збирається Центральний комітет компартії. Тіто має вирішити: закликати до загального повстання й негайної партизанської війни; тягнути час, обмежившись диверсіями й підпільною організацією; або поставити дії в залежність від попередньої домовленості з четниками й урядом у вигнанні.
Тіто закликає до загального повстання й негайної партизанської війни. 4 липня 1941 року Комуністична партія закликає до повстання; уже 7 липня в Сербії спалахує повстання, яке потім поширюється. Партизани Тіто, багатоетнічний і дисциплінований рух, стануть наймогутнішим рухом опору в окупованій Європі, прикувавши десятки дивізій Осі. Але вибір негайної боротьби спричиняє й страшні німецькі репресії (100 заручників розстрілюють за кожного вбитого солдата, як у Крагуєваці в жовтні) та громадянську війну проти четників, які почасти скотяться до антикомуністичної колаборації. Після визволення Тіто утвердиться як володар Югославії. Заклик липня 1941 року дає початок рухові опору небаченого масштабу — ціною вибуху взаємного насильства.
T08-013