Восени 1939 року офіційна доктрина вимагає металевих бойових літаків із потужним озброєнням. «Де Гевілленд» пропонує протилежне: швидкісний двомоторний літак із клеєної багатошарової деревини, що робить усю ставку на швидкість і легкість, а не на оборонне озброєння.
Деревини вдосталь, і її можуть обробляти столярі та меблеві майстерні, в обхід перевантажених металургійних підприємств. Але Міністерство авіації сумнівається, що апарат без турелей і оборонних кулеметів зможе вижити, і що дерев'яний літак заслуговує статусу машини першої лінії.
Чи варто нав'язати цю концепцію всупереч усталеним поглядам, зачекати на сприятливіші умови чи представити її під скромнішою вивіскою, щоб не зачепити доктрину?
«Де Гевілленд» наполіг на своїй концепції швидкісного дерев'яного двомоторного літака без озброєння, роблячи ставку на швидкість, аби втекти від ворога. Після довгих вагань Міністерство авіації наприкінці 1939 — на початку 1940 року зробило замовлення, а прототип «Москіто» злетів у листопаді 1940 року. З двигунами «Мерлін» літак виявився одним із найшвидших свого часу й випускався у варіантах нічного винищувача, легкого бомбардувальника, «інтрудера» і фоторозвідника. Його дерев'яна конструкція аж ніяк не стала вадою: вона вивільнила виробничі потужності й залучила деревообробників.
T01-094