Від літа 1941 року має висновки звіту , підготовленого британськими фізиками: уранову бомбу технічно створити можна, а Німеччина, можливо, вже працює в цьому напрямку. Сполучені Штати щойно вступили у війну після Перл-Гарбора, і кожну тонну сталі, кожного інженера, кожен вкладений долар уже вимагають танки, літаки й кораблі, яких потребує мобілізація звичайних збройних сил.
Буш розуміє розмах ставки. Запуск повномасштабної промислової програми означає мобілізацію колосальних ресурсів заради обіцянки зброї, якої ніхто ніколи не будував, фізика якої залишається почасти теоретичною і яка може так і не запрацювати досить рано, щоб вплинути на хід війни. Залишити зусилля на лабораторній стадії було б обережніше: дочекатися надійнішого доказу здійсненності, перш ніж розтринькувати дефіцитні засоби. Але відкладати й далі чи віддати всі потужності американської промисловості звичайному озброєнню — значить ризикувати тим, що Німеччина здобуде перевагу, яку неможливо буде надолужити.
Буш мусить вирішувати: порекомендувати Рузвельту повномасштабне промислове розгортання, перетворивши дослідження на гігантський воєнний проєкт, що мобілізує тисячі інженерів і техніків; обмежитися лабораторною програмою, доки наукові докази не стануть досить міцними для промислового стрибка; або віддати абсолютний пріоритет танкам, бомбардувальникам і боєприпасам, відклавши бомбу на потім, коли перемога звичайними засобами буде забезпечена.
Буш рекомендує повномасштабне промислове розгортання, і погоджується. Невдовзі програму передають американській армії під назвою «» під командуванням генерала Леслі Гровса. Вона мобілізує кілька мільярдів доларів і понад 130 000 людей на десятках таємних об'єктів. Бомби, скинуті на Хіросіму й в серпні 1945 року, завершують війну на Тихому океані. Рішення від 19 січня 1942 року відкриває атомну еру.
T10-036