22 лютого 1942 року дізнається, що , не чекаючи згоди Канберри, повернув на північ конвой, який везе з Близького Сходу 7-му дивізію Австралійських імперських сил, щоб висадити її в Рангуні, а не в Австралії. Слідом іде 6-та дивізія. упав 15 лютого: 15 000 австралійців тепер у японському полоні, а 19-го бомбардували .
Уже 3 дні Лондон наполягає, щоб Канберра позичила цю передову дивізію — єдину, яка може вчасно дістатися до Бірми. підтримав прохання й пообіцяв зміцнити Австралію. Кертін уже раз відмовив. Тепер Черчилль ставить його перед доконаним фактом: слабко ескортовані транспорти йдуть до міста, яке японці загрожують оточити.
За військовим рішенням ховається політичний розрив. У грудні 1941 року Кертін публічно заявив, що Австралія відтепер звертає погляд до Америки — без комплексів і без застережень. Це перенаправлення — перше справжнє випробування такої лінії.
Кертін має вирішити: вимагати, щоб конвой завернув і обидві дивізії повернулися захищати Австралію, навіть якщо доведеться протистояти і Черчиллю, і Рузвельту; погодитися на перенаправлення й залучити 7-му дивізію до бірманської кампанії; або позичити дивізію для Рангуна лише на кілька тижнів — в обмін на тверде зобов'язання змінити її й повернути додому.
Кертін не поступається. У своїй телеграмі від 23 лютого він перекладає на Черчилля відповідальність за все, що трапиться з конвоєм; Лондон одразу поступається, і транспорти, зробивши зупинку для поповнення запасів у Коломбо, прямують до Австралії, де 7-ма дивізія висаджується в березні 1942 року. 3 березня Кертін погоджується на обмежену поступку: 2 бригади 6-ї дивізії, 16-та й 17-та, несуть гарнізонну службу на Цейлоні з березня по серпень 1942 року, після чого й собі повертаються. падає 8 березня. 7-ма дивізія вступить у бої на стежці в Новій Гвінеї вже в серпні. Цей епізод знаменує стратегічний поворот Австралії до Вашингтона: Канберра більше не дозволятиме Лондону нав'язувати їй жертви заради імперії.
T10-029