і зустрічаються в Білому домі на конференції лише через 2 тижні після нападу на . Америку пече приниження: на вулицях, у пресі, в Конгресі майже одностайний гнів вимагає, щоб нація повернулася обличчям до Тихого океану й розчавила Японію. Генерал і адмірал Кінг лише чекають сигналу, щоб вимагати масових підкріплень для Азії.
Черчилль терміново перетнув Атлантику саме для того, щоб запобігти такому переорієнтуванню. Таємна угода ABC-1, узгоджена на початку 1941 року, вже закладала принцип: нацистська Німеччина, домінуюча промислова держава європейського континенту, становить першочергову екзистенційну загрозу. Відмовитися від цієї угоди під тиском громадської думки означало б подарувати Гітлеру перепочинок, якого він потребує, тоді як СРСР бореться сам на сході.
Обидва лідери мають вирішити: підтвердити доктрину «Спершу Німеччина» — розбити Німеччину першою, тримаючи оборону в Тихому океані стільки, скільки знадобиться; поступитися тиску громадськості й змістити центр ваги союзників на Тихий океан, щоб помститися за , ризикуючи залишити Європу Гітлеру; або розподілити ресурси порівну між обома театрами, ціною половинчастого рішення, який послабив би шанси на перемогу на кожному з фронтів.
Рузвельт і Черчилль підтверджують стратегію «Спершу Німеччина» на конференції (грудень 1941 — січень 1942 року) і створюють — спільний англо-американський штаб, покликаний координувати воєнні зусилля. Цей головний напрям визначатиме всю стратегію союзників до 1945 року: Німеччину буде розбито раніше, ніж союзники зосередять сили для завершального наступу проти Японії.
T10-016