Знищення американського флоту в Перл-Гарборі майже 8 тижнів тому залишило ВМС США в обороні. Франклін Рузвельт вимагає помітної відповіді: вдарити по самій Японії — не з вирішальних військових міркувань, а щоб підбадьорити приголомшену країну й похитнути впевненість японців у недоторканності їхнього архіпелагу. У цьому контексті капітан 1-го рангу , офіцер штабу Кінга, вносить дивовижну пропозицію: середні бомбардувальники сухопутних військ могли б злітати з палуби авіаносця, чого жоден літак такого розміру ще ніколи не робив. Проте план вимагає великої поступки — ці машини надто громіздкі, щоб повернутися на палубу. Екіпажі мали б помчати до , скинути бомби, а потім дістатися аеродромів у континентальному Китаї з майже порожніми баками.
Кінг зважує це рівняння з усією його жорстокістю. Схвалити зухвалий рейд — означає наразити щонайменше 1 авіаносець, ресурс, який тепер неможливо замінити, на небезпеку менш як за 1 000 кілометрів від японських берегів, причому 16 літаків приречені ніколи не повернутися на борт. Класичні авіаносні рейди проти периферійних островів дали б менші, але надійніші успіхи. Відмова від будь-якої наступальної операції усунула б ризик, але залишила б Рузвельта без політичної демонстрації, якої він вимагає.
Кінг знає, що жоден варіант не обходиться без ціни: авіаносець, утрачений 1942 року, не вдасться замінити раніше ніж за кілька місяців, але віддати всю ініціативу — теж небезпечно. Йому треба ухвалити рішення.
Кінг і генерал схвалюють план і доручають підготовку підполковнику Джеймсу Дуліттлу. 18 квітня 1942 року 16 злітають з і бомблять . Матеріальні збитки мізерні, але шоковий ефект глибокий: принижене імператорське верховне командування вважає за потрібне розширити оборонний периметр і схвалює операцію проти Мідвея — відкриваючи шлях до морського перелому на Тихому океані.
T10-051