, прем'єр-міністр Великої Британії з 10 травня, щодня стежить за битвою за Британію з Лондона. Люфтваффе молотить аеродроми південного сходу, і Винищувальне командування прогинається під тиском, але досі забороняв навмисне бомбардування Лондона: він іще сподівається схилити Черчилля до переговорів і побоюється відплати по німецьких містах.
У ніч з 24 на 25 серпня все змінюється. Німецькі бомбардувальники, які не знайшли своїх цілей, скидають бомби навмання на південь Лондона — всупереч прямим наказам. Уперше бомби падають на британську столицю.
Сполучене Королівство має Бомбардувальне командування, здатне вночі діставати до Німеччини, хоча й із посередньою точністю. Удар по Берліну став би ударом по німецькому моральному духу й різкою відповіддю Герману Герінгу, який присягався, що жодна ворожа бомба ніколи не впаде на столицю Рейху. Але це означало б і переступити поріг: розпочати ескалацію бомбардувань міст і ризикнути відтягти Люфтваффе на Лондон.
Черчилль мусить вирішити протягом 48 годин, як відповісти.
Черчилль наказує негайно кинути Бомбардувальне командування на Берлін. Уже в ніч з 25 на 26 серпня близько 80 британських бомбардувальників відправляють на Берлін. Матеріальні збитки невеликі, а Flak (Flugabwehrkanone, німецька зенітна артилерія) веде рясний вогонь, не збивши жодного літака; тієї ночі жоден цивільний не гине. Але політичний шок величезний: Берлін, який вважали недоторканним, уражено. Британські рейди повторюються наступні ночі; один із них забирає життя німецьких цивільних. Розлючений Гітлер 4 вересня обіцяє масову відплату, а 7 вересня Люфтваффе переключає зусилля з аеродромів на Лондон: це початок Бліцу. Історики часто вважають це переорієнтування, яке полегшило становище Винищувального командування саме тоді, коли воно хиталося, однією з вирішальних стратегічних помилок Німеччини в цій битві.
T04-065