Операцію «Везерюбунг» — вторгнення до Данії та Норвегії — готують від грудня 1939 року з ініціативи адмірала Еріха Редера (головнокомандувача Крігсмаріне) та Альфреда Розенберга (який приймав у Берліні Відкуна Квіслінга). Вона має водночас убезпечити шведську залізну руду (порт Нарвік дає 40 % німецької сталі), випередити превентивне втручання союзників (Лондон і Париж готують експедицію до Скандинавії) та розширити військово-морські бази Крігсмаріне для битви за Атлантику.
Інцидент з «Альтмарком» у лютому 1940 року — німецький корабель, перехоплений у норвезьких водах Королівським флотом, — показав неспроможність Норвегії забезпечити свій нейтралітет. Гітлер підписує 1 березня 1940 року директиву «Везерюбунг». Запланована дата початку — 9 квітня 1940 року, щоб випередити втручання союзників, заплановане на 5 квітня. Командування належить генералові піхоти Ніколаусу фон Фалькенгорсту, у розпорядженні якого будуть 6 піхотних і 2 гірські дивізії; їх супроводжуватимуть 9 есмінців і 7 крейсерів, а підтримуватиме Люфтваффе з приблизно тисячею літаків.
Операція поєднує морський десант (Тронгейм, Берген, Ставангер), парашутні десанти (Осло, Ставангер-Сола) і наземний наступ від німецького кордону в Данії. Це перша велика міжвидова морська й повітряно-десантна операція війни. Гітлер має розставити пріоритети між «Везерюбунгом» і планом «Гельб» (наступом на Заході): обидві операції припадають на те саме часове вікно.
Гітлер розпочинає спершу «Везерюбунг» — у квітні, — а потім план «Гельб». «Везерюбунг» стартує 9 квітня, «Гельб» — місяцем пізніше, 10 травня. Оперативну координацію забезпечує , начальник оперативного штабу ОКВ. Така послідовність виявляється стратегічно ефективною: «Везерюбунг» поглинає увагу Королівського флоту на півночі й змушує союзників залучити сили до Норвегії (квітень — червень 1940 року), тоді як план «Гельб» без перепочинку просувається на Заході. Результат «Везерюбунга» промовистий: Данія капітулює за 6 годин, а Норвегія падає за 62 дні. Але операція коштує дорого: Норвегія вимагатиме до кінця війни 12 німецьких дивізій для гарнізонів, а Крігсмаріне втрачає 3 крейсери — біля Осло, Крістіансанна й Бергена — та 10 есмінців під Нарвіком у квітні — червні 1940 року; цих втрат вона так і не надолужить. Фалькенгорст залишається головнокомандувачем у Норвегії до 1944 року. Після війни його судять британці, 1946 року засуджують до смерті, вирок замінюють на 20 років ув'язнення, а 1953 року він виходить на свободу. Помирає 1968 року.
T03-006