13 травня 1940 року нідерландська оборона розвалюється, а німецькі повітрянодесантні війська кружляють навколо Гааги. Королева Вільгельміна, що править із 1898 року, мусить вирішити власну долю й долю тяглості держави, адже ворог цілком може захопити главу держави в полон.
Це дилема всіх глав держав, що зазнали вторгнення. Лишитися — розділити долю свого народу й ризикнути потрапити в полон, що зробило б монарха заручником окупанта. Поїхати — наразитися на звинувачення в тому, що монарх покинув країну, але зберегти незалежність держави й можливість продовжувати війну з-за кордону, пліч-о-пліч із союзниками.
Вільгельміна може податися до Лондона, щоб утілити тяглість держави й нідерландський опір. Лишитися в Нідерландах, ризикуючи потрапити в полон. Або відступити вглиб країни (Зеландія), щоб триматися якомога довше. Достатньо кількох годин; та сама дилема невдовзі постане перед іншими монархами, чиї країни зазнали вторгнення.
Вільгельміна відбуває до Лондона, щоб утілити тяглість держави: 13 травня 1940 року вона сідає на британський корабель (HMS «Гервард») і прибуває до Лондона, звідки керуватиме нідерландським урядом у вигнанні та своїми радіозверненнями втілюватиме опір Нідерландів — Черчилль назве її «єдиним чоловіком» серед урядів у вигнанні. Її від'їзд забезпечує тяглість держави й участь Нідерландів у війні до перемоги. Контраст разючий із королем Бельгії Леопольдом III, який через 15 днів вирішить залишитися в полоні на батьківщині, — 2 протилежні рішення, що надовго вплинуть на легітимність та образ обох монархій.
T03-116