48-річний , колишній командир Führerbegleitbataillon — батальйону супроводу Гітлера під час польської кампанії, — 6 лютого 1940 року отримав 7-му танкову дивізію: це призначення забажав Гітлер, який цінує його зухвалість. Його дивізія налічує 218 танків, багато з яких — чеські за походженням Panzer 38(t), і підпорядковується 15-му армійському корпусу Гота.
Завдання дивізії — форсувати Маас на північ від корпусу Райнгардта, біля Дінана, в Бельгії. Вранці 13 травня Роммель стоїть на березі в Ху, за кілометр на північ від міста. Навпроти — французька , що тримає висоти двома полками. Міст у Дінані підірвали напередодні.
Отже, треба перейти широку річку без мосту під французьким вогнем, який аж ніяк не слабкий: перша спроба близько 04:30 коштує 5 убитих німців і притискає надувні човни до берега, а єдиним прикриттям править дим пожеж. Дивізійна артилерія ще не прибула, а «Штуки» запізнюються, тож піхотинці-сапери просуваються відкрито, невеликими групами. Роммель, який перебуває просто на березі, мусить вирішити, як форсувати річку, не дозволивши натиску згаснути.
Роммель форсує річку особисто, з першими хвилями штурму. Близько 11:00 він сам сідає в надувний човен і перетинає Маас у Бувіні під вогнем, подаючи приклад нерішучим військам. будує понтонний міст Brückengerät B у Ху; перший танк виходить на західний берег близько 22:00. Наступного дня Роммель проривається на захід із жменею танків попереду, не чекаючи основної маси дивізії, бере Онає, а потім 16 травня досягає Філіппвіля — близько 60 км за 48 годин. Його невловиму дивізію невдовзі прозивають Gespensterdivision («дивізія-привид»), бо ні ворог, ні ОКГ ніколи не знають, де вона перебуває. Роммель стає іконою бліцкригу, у 1942 році після Тобрука — фельдмаршалом, а потім командувачем у Нормандії. Причетний до змови 20 липня 1944 року, 14 жовтня 1944 року його змушують покінчити з собою.
T03-045