53-річний командує 41-м танковим корпусом на північ від корпусу Гудеріана: 6-ю танковою дивізією Вернера Кемпфа та 8-ю танковою дивізією Адольфа Кунцена. Його зона дій охоплює центральні бельгійські арденські ліси з єдиною річковою ціллю — Маасом у Монтерме, за 8 км на північ від Мезьєр-Шарлевіля.
Місцевість Райнгардта невдячніша, ніж у Гудеріана: вузькі звивисті дороги, круті перепади висот, кам'яні мости, яких не оминути, і весь рух зводиться до кількох доріг. Його танкові колони, що розтягнулися на десятки кілометрів аж до Рейну, вразливі, якщо їх помітить французька авіація. А бельгійські арденські єгері, відступаючи, підривають мости й влаштовують лісові завали, які ще дужче сповільнюють рух.
Увечері 11 травня Райнгардт стикається з серйозною оперативною проблемою: його колона застигла в гігантському заторі в ущелині Мартеланж. У тому самому вузькому місці на тих самих дорогах рухається й Гудеріана. Кожна втрачена година дає французам час організувати оборону Мааса. Райнгардт мусить без зволікань вибрати: пробиватися, чекати чи об'їжджати.
Райнгардт дотримується пріоритету, наданого Гудеріану. мусить чекати, поки 1-ша танкова, яка йде тим самим вузьким місцем, звільнить дорогу; так вона втрачає в Мартеланжі 18 годин, а 8-ма танкова запізнюється. Райнгардт досягає Монтерме лише ввечері 12 травня і кидає свої танки на Маас уранці 13 травня. Там, усупереч усім очікуванням, французька полковника Портцерта завзято опирається в закруті річки, і 6-та танкова остаточно проривається лише 15 травня — приблизно через 36 годин після Гудеріана під Седаном. Цей розрив позначиться на всьому графіку плану «Зіхельшніт». Райнгардт, проте, успішно завершує кампанію, у 1942 році стає генерал-полковником, потім служить на Східному фронті. 1948 року в Нюрнберзі його засуджують до 15 років в'язниці за воєнні злочини в Югославії та СРСР, 1952-го звільняють, а помирає він 1963-го.
T03-044